Зрізані квіти

На день народження мені подарували велику кількість букетів. І хоча мій сад ще не готовий, але дім наповнений ароматами, барвами та позитивним настроєм — саме завдяки цим зрізаним квітам. І ось, маючи зараз тільки зріз, я почала більш детальніше придивлятись до них.

Ми звикли милуватися живими рослинами в саду, дбайливо вирощувати їх, спостерігати за кожною фазою росту…  Але зрізані квіти — це інша форма краси. Коротша, крихкіша, але неймовірно глибока. Вони живуть не для довгого життя — а для яскравої миті. І ця мить часто потрапляє просто в серце.

Я помітила: в кожному моєму стані — хочеться іншого. У моменти спокою тягнусь до стриманих, монохромних композицій. У стані дикої радості — шукаю букети, які розлітаються в усі боки, недосконалі, як вітер у волоссі. А іноді — хочеться щось хаотичне, злегка дикувате, з доданими бур’янами, травами, сухими злаками — бо я теж така. Жива, різна, справжня.

Кожен букет — як міні-всесвіт. І навіть коли деякі квіти в’януть, композиція не втрачає сенсу — навпаки, вона трансформується. Із декількох "недосконалих" букетів можна створити один чи декілька нових. Так як я зробила, переклавши квіти в іншої вази, додати трохи зелені — й ось уже новий настрій у кімнаті.

Я обожнюю комбінувати декоративні квіти з тим, що росте просто під ногами: злаки, дикі бур’яни, сухі гілочки. Те, що ми часто вважаємо непотрібним, може стати ідеальним акцентом у букеті. Бо краса — вона не завжди доглянута. Вона — жива, недосконала, але справжня.

Тому не поспішайте викидати зів’ялі букети. Погляньте на них інакше. Дозвольте їм розквітнути ще раз — у новій формі.

«Навіть у в’яненні є краса. Варто тільки поглянути інакше.»